0

Чи буде легше працевлаштувати іноземців в Польщі?

Іноземці крім типових дозволів на роботу визначених у ст. 88 закону про популяризацію працевлаштування, можуть розраховувати на два додаткові типи дозволів – на сезонну і короткотермінову роботу, які видаються Старостою відповідної місцевості у випадку виконання роботи до 6 і до 8 місяців відповідно у певному календарному році. На сьогоднішній день дозволи на роботу видаються воєводою на термін 3 роки.

Проект нового закону про популяризацію працевлаштування, який містить у собі вищевикладені зміни був скерований 20 липня цього року до постійного комітету Ради Міністрів Республіки Польща.

Проект нового закону має за мету впровадження до польського законодавства норм Директиви Європейського парламенту і Ради ЄС 2014/36/EU від 26 лютого 2014р. у справі умов в’їзду і перебування громадян третіх країни на території ЄС з метою працевлаштування в якості сезонних робітників.

Однак, згідно даного проекту закону – зміни також торкаються процедури виконання тимчасової роботи громадянами 6 країн – Республіки Вірменія, Республіки Білорусь Республіки Грузія, Республіки Молдова, Російської Федерації і України. Зміни стосуються тих осіб, які виконували раніше свою роботу на підставі заяви працедавця, яка була зареєстрована у відповідному управлінні праці Повіту. Дану процедуру відповідно до пропонованих змін повинно замінити отримання додаткових типів дозволів – дозвіл на сезонну роботу і дозвіл на короктотермінову роботу.

Згідно з позицією Міністра ровитку, Директива на виконання якої впроваджуються дані зміни, включає у себе тільки сезонні роботи і не запроваджує юридичних вимог, які б ускладнювали процедуру отриманя дозволів у тих сферах економіки де робота виконується незалежно від сезонного чинника. Це означає, що нема необхідності, щоб т.з. короктотермінова робота (чи яка не є сезонною роботою у розумінні Директиви) була більш врегульована ніж до цих пір. Міністр розвитку зазначив, що у періоді на який не поширюються дія Директиви можна було застосовувати формальну процедуру працевлаштування певних категорій іноземних громадян на підставі зарєстрованої заяви.

Дане зауваження не було прийняте і наразі воно розглядається на Раді Міністрів. На думку Міністра у справах сімей і соціальної політики необхідність зміни процедури реєстрації іноземців, які виконують короткотермінову роботу є пов’язані з необхідністю переформатування системи реєстрації заяв на працевлаштування у зв’язку з неодноразовими зловживаннями про які інформують не тільки працівники управлінь праці чи контрольні служби, але і самі працедавці. Це стосується реєстрації заяв на працевлаштування на роботу без фактичного працевлаштування тих осіб (реєстрація в якості працедавців відбувалась особами, які вважаються безробітними, фізичними особами-підриємцями, які не ведуть підприємницької діяльності або малими товариства), продажем заяв на працевлаштування і виникнення нелегальних посередників, фальшування заяв, які подаються для документів на отримання візи.

У чинних на сьогодні нормах – відсутня підстава для відмови у реєстрації заяви навіть у крайніх ситуціях. Міністерство праці провівши аналіз даної процедури показує, що на сьогоднішній день заяви на працевлаштування (дані по вакансіях) сильно відрізняються від потреб ринку праці, а тільки служать для легалізації перебування на території  Республіки Польщі.

Якщо даний законопроект буде прийнятий то від 01 січня 2017 року будуть обов’язкові до виконання нові правила по працевлаштуванню іноземців.

На що додатково польські роботодавці повинні звернути увагу після ухвалення даного законопроекту?

Наприклад за виконання роботи іноземцем буде визнаватись також участь в командитному, або командитно-акціонерному товаристві, або діяльність у вигляді прокурента, що означає, що для тих осіб також буде потрібно отримання дозволу на роботу навіть коли вони виконують обов’язки члена правління. Залишилась умова, що стосується обовязкового перебування на території Республіки Польща період 6-ти місяців протягом наступних 12 місяців.

Не можна залишити без уваги пропозиції зміни, відносно якої Воєвода буде мати право прийняти рішення про відмову у наданні дозволу, якщо працедавець не має необхідних фінансових засобів ані джерел доходу необхідних для покриття зобов’язань, які виникають з наданням роботи іноземцеві, або він не веде фактичну господарську діяльність, агарарну або статутну, яка обгрунтовує необхідність надання роботи для іноземця у даний період. Також відмова поширюється на тих роботодавців, які зупинили свою господарську діяльність, вилученні з реєстру, перебувають у стані ліквідації, або з інших обставин виникає висновок, що заява про надання дозволу на працевлаштування була подана формально, а дозвіл на працю буде використовуватись іноземцем з іншою метою ніж мета виконання роботи для працедавця, який подав відповідну заяву.

Автор: Валерія Єленська, Юрист, Юридичної фірми Халас і Партнери

Print Friendly, PDF & Email

Sandra Siurczyk

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *